Канабис конопля
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Ну, привет, народ! Сегодня я расскажу вам забавную и удивительную историю, произошедшую не так давно, когда я купил шишки марихуаны и отправился гулять со своей прекрасной девушкой в парк. Предупреждаю сразу, что я тут в роли наркомана комика, так что никаких закладок или химии, а только приколы и чистая позитивная энергетика!
Окей, пацаны, начнем с того, как я оказался с шишками марихуаны в руках. Это было в прошлую пятницу, когда я встретил своего старого друга Лешика, который оказался настоящим леймом. Каждый раз, когда я его вижу, появляется желание закопаться в тайник и исчезнуть. Но на этот раз Лешик предложил мне нечто, что я не мог отказать - попробовать шишки марихуаны. Мой интерес зашкалил, и я согласился.
Ну и что я могу сказать, пацаны? Это было что-то невероятное! Когда мы забрались на крышу высотного здания, я стал ощущать халлюшу. Вся реальность словно стала искажаться, и цвета стали такими яркими, что мне даже стало страшно! Все вокруг казалось таким смешным, что я начал смеяться, не смог сдержать.
И тут мы с Лешиком решили отправиться в парк, чтобы покататься на качелях. Ну, представьте себе, как это выглядело - два налитых парня, сидящих на качелях и смеющихся, словно две дуры, ну просто смех до слез. У всех прохожих, конечно, вызывались вопросы, что с нами не так, но мы были настолько счастливы и радостны, что не могли на это обращать внимания.
Ну, и тут мы встретили мою девушку, Машу, и пригласили ее присоединиться к нашей веселье. Она, как и всегда, была в хорошем настроении и сразу согласилась. Мы нашли открытый луг, где можно было посидеть на травке, и начали поглощать наше счастье вместе.
Сидя на траве, в окружении деревьев и цветов, мы разговаривали о самых невероятных вещах. Все начинало плавно перетекать в смех, и мы хохотали, как безумные. Мне казалось, что время остановилось, и я наслаждался каждой секундой вместе с Машей. Это были незабываемые моменты, полные беззаботности и безграничного счастья.
В конце концов, наше веселье закончилось, и мы все втроем отправились домой. Ух, я был настолько счастлив, что едва мог удержаться на ногах. Но я знал, что это только временное состояние и что настоящая жизнь есть не только в моих марихуанских фантазиях.
Так что, пацаны, я хочу вам сказать, что не стоит употреблять наркотики, будь то шишки, химия или даже герр. Все, что они дают, это краткосрочное удовольствие, а на самом деле они только утяжеляют жизнь и ведут к гибели. Лучше найти другие способы получить такую же эйфорию, но без вреда для себя и своего окружения.
Так что друзья, оставьте свои трубки и наслаждайтесь жизнью в полной мере, без каких-либо наркотических субстанций. Помните, что счастье и радость находятся внутри нас самих, и мы можем найти их в самых обычных, но прекрасных моментах нашей повседневной жизни. Спасибо за внимание, друзья!
